Всесвітній день боротьби зі СНІДом
Всесвітній день боротьби зі СНІДом уперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн пролунав заклик до соціальної терпимості та розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІДу.
З того часу вся світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цього дня людство згадує про те, яку серйозну загрозу для життя людей несе ця глобальна проблема.
Вірус імунодефіциту був офіційно відкритий 5 червня 1981 року в Центрі контролю захворювань Сполучених Штатів Америки. Синдром набутого імунодефіциту в останні десятиліття поширюється зі швидкістю епідемії.
Інфіковані вірусом клітини людини залишаються з цим вірусом до кінця свого існування. Основні особливості вірусу: розмножується тільки в імунних клітинах — Т-лімфоцити крові; мінливість, яка наприклад, у порівнянні з вірусом грипу вища в 30–100 разів; змінюється не тільки у різних хворих, а навіть у одного і того ж хворого в різний час, що є однією з основних причин відсутності вакцини проти СНІДу; непростий склад; не стійкий до навколишнього середовища, особливо до різних хімічних та фізичних чинників, гине після оброблення 700-процентним спиртом через 10 хвилин, при кип’ятінні — миттєво, швидко знищується під впливом захисних ферментів організму. Саме цим і зумовлена неможливість інфікування ВІЛ у побуті, через посуд, постіль, рушники, під час обіймів, рукостискань тощо. Неможливо інфікуватись і від укусів комах.
ВІЛ передається:
• під час статевих стосунках без засобів захисту або з засобами захисту низької якості;
• унаслідок вживання наркотиків ін’єкційним шляхом, при використанні одних і тих же шприців та голок;
• від матері до дитини під час вагітності або грудному вигодовуванні (вертикальний шлях передачі).
Інфіковані можуть почувати себе здоровими багато місяців і навіть років, так звана стадія безсимптомного носійства вірусу. Це залежить від імунної системи організму.
Імунна система здорової людини, як правило, справляється з опортуністичними хворобами. У разі, коли під дією вірусу імунна система не спрацьовує, ці хвороби починають розвиватися.
На сьогодні існує чотири стадії захворювання. Перші стадії безсимптомні, можуть тривати до 2-х років з часу інфікування, а уже третя й четверта мають ознаки опортуністичних інфекцій.
Тривалість перебігу ВІЛ-інфекції до кінцевих стадій різноманітна та залежить від багатьох чинників, таких як: лікування хворих антиретровірусними препаратами, харчування (повинно бути вітамінно-білковим), від способу життя. Саме здоровий спосіб життя без зловживання алкоголем, паління буде сприяти затримці розвитку хвороби, а тим самим продовженню життя.
Символом боротьби зі СНІДом є червона стрічечка, жодна акція в цій області не обходиться зараз без неї. Ця стрічечка як символ розуміння СНІДу була задумана навесні 1991 року. Її ідея належить художникові Франку Муру. Він жив у провінційному містечку штату Нью-Йорк, де сусідня сім’я носила жовті стрічки, сподіваючись на благополучне повернення своєї дочки-солдата з Персидської затоки.
Стрічки як символ з’явилися вперше під час Війни в Затоці. Зелені стрічки, схожі не перевернуту букву «V», стали символом переживань, пов’язаних зі вбивствами дітей в Атланті. Художник вирішив, що стрічечка могла бути метафорою і для СНІДу теж.
Ідея була схвалена групою Visual AIDS. Оскільки організація складалася з професійних художників і менеджерів від мистецтва, реклама видимого символу боротьби зі СНІДом була зроблена дуже вдало. Усе почалося дуже просто. Ось уривок із ранньої рекламної листівки Visual AIDS: «Відріжте червону стрічку 6 сантиметрів завдовжки, потім згорніть у верхній частині у формі перевернутої “V”. Використайте англійську шпильку, щоб прикріпити її до одягу».
Проект «Червона стрічечка» був офіційно розпочатий на 45-й щорічній церемонії вручення нагород Tony Awards 2 червня 2000 року. Усім номінантам і учасникам було запропоновано (і досить успішно) приколоти такі стрічки. Згідно з прес-релізом, що анонсує проект «Червона стрічечка»: «Червона стрічка (перевернута літера “V”) стане символом нашого співчуття, підтримки та надії на майбутнє без СНІДу. Найбільша надія, пов’язана з цим проектом, — це те, що до 1 грудня, Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, ці стрічки носитимуть у всьому світі».
СНІД в Україні
За оперативною інформацією Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних хвороб МОЗ України, станом на 01 листопада 2012 року в цілому по Україні зареєстровано: з уперше в житті встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції/СНІД 219 919 осіб, випадків СНІДу — 54 711, померлих від СНІДу — 27 830. За результатами дослідження, проведенного Міністерством охорони здоров’я України спільно зі Світовим банком (за фінансової підтримки Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні, Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією та за технічної допомоги ЮНЕЙДС), точна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні невідома.
Україна, згідно з доповіддю ООН, у 2005 році посідала 6-те місце в світі за рівнем поширення епідемії ВІЛ/СНІД. За оцінками Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС) і ВООЗ, кількість ВІЛ-інфікованих в Україні у 2003 році визначалася на рівні 360 тис. осіб (у межах 170–580 тис. осіб) віком 15–49 років (не менше 1,4 % дорослого населення). За деякими оціночними розрахунками, на початок 2005 року кількість ВІЛ-інфікованих могла становити 448–491 тис. осіб (близько 1,8 % населення віком 15–49 років).
Аналіз офіційних даних щодо поширення ВІЛ-інфекції свідчить, що епідемія триває з тенденцією до подальшого зростання в усіх регіонах України, але поширення по країні нерівномірне. Найбільше ВІЛ-інфікованих у Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській і Донецькій області.
Стан на 2010 рік
За даними ООН, поширення епідемії СНІДу у світі в цілому сповільнилося. За останні 5 років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20 %. Натомість в Україні серед країн Східної Європи та Центральної Азії ступінь поширеності ВІЛ/СНІДу найвищий, серед дорослого населення він становить 1,1 %. Щодня в Україні реєструється 48 випадків захворювання на ВІЛ-інфекцію. Також в Україні зростає кількість ВІЛ-інфікованих жінок.
За оцінками експертів, до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України становитиме від 479 до 820 тис. Причому 479 тис. осіб — це число, яке передбачає оптимістичний сценарій, можливий за доступності антиретровірусної терапії для 50 % тих, хто її потребує, а також за умови успішного виконання Національної програми протидії ВІЛ/СНІДу. У той же час, за песимістичним сценарієм, антиретровірусна терапія буде доступна лише для 5 % тих, хто потребує. За прогнозами, 2014 року це дасть 820 тис. ВІЛ-інфікованих, що становитиме 3,5 % дорослого населення.
За даними прогнозу, у 2014 році 36–43 % від загальної кількості ВІЛ-інфікованих та 31–38 % числа смертей від СНІДу в Україні припадатимуть на Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську та Донецьку області. 2014 року прогнозні показники смертності від СНІДу в цих областях у 1,5–2,1 раза перевищуватимуть середні показники по країні. Щорічні витрати на лікування СНІДу можуть сягнути в 2014 році 630 млн грн (за найгіршим сценарієм).
Центр громадського здоров’я МОЗ України оприлюднив дані щодо захворюваності і смертності від ВІЛ-СНІДу і туберкульозу.
За даними центру, у січні-серпні 2020 року в Україні офіційно зареєстровано 10518 нових випадків ВІЛ-інфекції, у 2883 пацієнтів діагностовано СНІД, а 1467 людей померло від СНІДу.
На Черкащині в січні-серпні зареєстровано 226 нових випадків ВІЛ-інфекції, 67 осіб захворіли на СНІД, 27 осіб померли від СНІДу.
На активний туберкульоз у першій половині 2020 року (січень-липень) в Україні захворіло (включно з рецидивами) 9600 осіб (це на 27,4% менше, ніж торік). На Черкащині цей показник – 288 осіб (на 18,8% менше, ніж торік).
Дані про смертність від туберкульозу за цей рік у ЦГЗ МОЗ відсутні (статистика підбивається наприкінці року). За даними Держстату, торік від туберкульозу в Україні померло 3418 осіб, на Черкащині – 87 осіб.
