Насилля у сім'ї. Пам'ятка для учнів

 

Рекомендації учням

Якщо ти знаєш або здогадуєшся, що твій друг став жертвою жорстокого поводження, умов його про все розповісти кому-небудь з дорослих. Якщо ж твій друг піддається жорстокому зверненню, проте довіритися дорослому відмовляється, це можеш за нього зробити ти. Піди до дорослого, якому довіряєш, і розкажи все, що тобі про твого друга відомо.

Ти маєш рацію, видавати секрети друга нелегко. Твій друг може розсердитися, якщо дізнається, що ти його видав, зловжив його довірою. адже у разі розголосу батькам твого друга може не поздоровитися.

Якщо ти турбуєшся, що заподієш своєму другу шкоду, видавши його секрет, май на увазі: жорстоке поводження, жертвою якого він регулярно стає, заподіює йому шкоду набагато більшу. Від травм, що постійно наносяться, підлітки несуть тяжку утрату, не тільки фізичну, але і моральну, і, не побачивши іншого виходу, намагаються піти з життя. Багатьом з них, на жаль, це вдається.

Рекомендації  для учнів та їх однолітків

-          Твої права в сім’ї в нашій державі захищають Сімейний кодекс України та Цивільний кодекс України;

-          Будь поінформованим та нагадуй батькам про існування твоїх прав (права дитини є такими ж як і права дорослих, які є закріпленими в ІІ розділі Конституції України);

-          Намагайся завжди шукати порозуміння з батьками;

-          Не соромся звертатися за допомогою до кваліфікованих спеціалістів, вчителів, психологів, працівників прокуратури, кримінальної міліції у справах неповнолітніх;

-          З 14 років ти маєш право особисто звернутися в суд щодо порушень твоїх прав батьками

Насилля на вулиці

Насиллям на вулиці щодо дітей є:

-          Фізичне насилля: Грабіж, Розбій, Побиття, Проституція, Примусова праця (збирання і здача металобрухту, макулатури, порожні пляшки, миття машин, праця вантажниками).

-          Моральне насилля: образи, приниження честі та гідності.

-          Злочини проти власності: грабіж, вимагання.

-          Сексуальне насилля: проституція, зґвалтування, розбещення.

Шляхи подолання (Як себе поводити): - Не ходити самому по вулицях в вечірній та нічний час;

-          Не спілкуватися із незнайомими особами;

-          Не виставляти на показ коштовні речі (прикраси, мобільні телефони, гроші);

-          Не вживати алкогольні, наркотичні засоби (це призводить до втрати самоконтролю);

-          Не провокувати своєю поведінкою інших (викликаючий одяг та поведінка);

-          У випадку працевлаштування, вимагай від працедавців дотримання норм трудового законодавства щодо неповнолітніх (укладення трудового договору у письмовій формі із зазначенням умов праці);

-          Якщо на твоїх очах відбувається правопорушення, дуже важливо не бути втягнутим у нього щоб не стати жертвою або співучасником;

-          Якщо ти став свідком правопорушення, варто обов’язково звернутись до правоохоронних органів і надати їм інформацію про це. Таким чином ти убережеш себе й інших людей від того, щоб не стати жертвою.

Насильство у сім'ї. Пам'ятка для вчителів

 

Рекомендації щодо попередження та протидії насильств у сім’ї

Вчителю необхідно пам’ятати

 

–                    Жоден сигнал щодо насильства в сім’ї не можна сприймати легковажно, навіть якщо він надходить від дитини.

–                    Кожне втручання має індивідуальний характер. Ні  в якому разі не можна переносити на конкретний випадок висновки, зроблені вами або вашими колегами у схожій, на вашу думку, ситуації сімейного насильства.

–                    При спілкуванні з постраждалими необхідно враховувати, що діти перебувають зазвичай у стані сильного емоційного збудження (або пригніченості) внаслідок пережитої загрози та психічного перенапруження.

–                    Спосіб ведення розмови має сприяти заспокоєнню та підтримці постраждалих.

–                    Дитина зазвичай не здатна оцінити ситуацію і рідко називає пережите саме насильством.

–                    Кривдник дуже часто видає себе за спокійну, врівноважену людину, яка не розуміє, чого від неї хоче вчитель. Зовнішньо це виглядає досить вигідно.

–                    Винуватець часто покладає відповідальність за скоєне на жертву, мовляв, сама напросилася, довго дошкуляла йому, і він (вона) в якийсь момент просто втратив контроль, не стримався(-лась).

–                    Винуватець обіцяє зробити все, що тільки побажають члени сім’ї та шкільні фахівці, аби тільки останні відмовилися від втручання.

Рекомендації психологам у разі першої допомоги жертвам домашнього насилля:

-          Не кидайтеся відразу обіймати потерпілого. Візьміть його за руку або покладіть свою руку йому на плече. Якщо побачите, що це людині неприємно, уникайте тілесного контакту.

-          Не вирішуйте за потерпілого, що йому зараз необхідно (він повинен відчувати, що не втратив контролю над реальністю).

-          Не розпитуйте потерпілого про подробиці того, що сталося. Ні в якому разі не звинувачуйте його в тому, що сталося.

-          Дайте потерпілому зрозуміти, що він може розраховувати на вашу підтримку.

-          Якщо потерпілий починає розповідати про те, що сталося, спонукайте говорити не стільки про конкретні деталі, скільки про емоції, пов'язані з подією. Домагайтеся, щоб він говорив: «Це не моя провина, винен насильник»; «Було зроблено усе можливе в таких обставинах».

-          Якщо потерпілий вирішив звернутися в міліцію, йдіть туди разом. При оформленні заяви, з'ясуванні прикмет злочинців він знову в подробицях переживе жахливу ситуацію. Йому буде потрібна ваша підтримка.

-          При консультуванні жертв сексуального насильства необхідно домагатися наступних цілей .

-          Забезпечити можливо повніше і безумовне прийняття себе.

-          Сприяти підвищенню самооцінки.

-          Допомогти скласти конкретний план поведінки в обставинах, пов'язаних з насильством (інформація про міліцію, правоохоронні органи, медичні процедури).

-          Допомогти визначити основні проблеми.

-          Допомогти мобілізувати системи підтримки особи.

-          Допомогти усвідомити серйозність того, що сталося.

-          Допомогти усвідомити необхідність згаяти час на одужання.

-          Виявити і зміцнити сильні сторони особи клієнта.

 

 

Особливості поведінки батьків або осіб, що їх замінюють, яких запідозрюють у жорстокості по відношенню до дитини

 

-                      Суперечливі, плутані пояснення причин травм у дитини і небажання внести ясність в подію.

-                      Небажання, пізнє звернення по медичну допомогу або ініціатива звернення по допомогу виходить від сторонньої особи.

-                      Звинувачення в травмах самої дитини.

-                      Неадекватність реакції батьків на тяжкість ушкодження, прагнення до її перебільшення або зменшення.

-                      Відсутність стурбованості за долю дитини.

-                      неувага, відсутність ласки і емоційної підтримки в поводженні з дитиною.

-                      Стурбованість власними проблемами, що не відносяться до здоров'я дитини.

-                      Оповідання про те, як їх карали в дитинстві.

-                      Ознаки психічних розладів в поведінці або прояв патологічних рис вдачі (агресивність, збудження, неадекватність і ін. ).

Насильство у родині. Пам'ятка для батьків

 

Шановні мами і тата!

Уважно прочитайте цю пам'ятку і замисліться про те, наскільки правильно ви чините, виховуючи свою дитину, визначаючи заохочення і покарання дітей у сім'ї.

•     Ваша дитина повинна відчувати вашу послідовність і відповідальність, об'єктивність і розсудливість в оцінці її вчинків, поведінки.

•     Ніколи не карайте свою дитину, не розібравшись у ситуації, з чужих слів.

•     Не приймайте формальне рішення про покарання своєї дитини.

•     Поважайте у своїй дитині людину, не ображайте і не принижуйте її.

•     Не бійтеся розповідати своїй дитині про свою провину в її віці, адже це тільки допоможе дитині зрозуміти вас і себе.

•     Вимагайте від дитини говорити тільки правду, якою б вона для вас не була.

•     Захищайте свою дитину, якщо ви впевнені в тому, що вона не скоювала поганого вчинку.

•     Карайте дитину, не принижуючи її людську гідність.

       •   Караючи дитину, дотримуйтеся єдиної лінії покарання, не приховуйте від одного з батьків провину дитини, адже це може призвести до втрати вашого авторитету.

•     Будьте терплячими в покаранні, будь-який промах дитини не залишайте поза увагою.

•     У промахах і провині своєї дитини не намагайтеся звинувачувати інших людей.

•     «Хто старе споминає, той щастя не має». Згадуйте це прислів'я тоді, коли маєте намір докорити дитину поганим вчинком, який вона колись скоїла.

•     Спілкуйтеся зі своєю дитиною — іноді вона здійснює проступок, щоб звернути на себе увагу.

•     Пам'ятайте! Хвала повинна бути об'єктивною!

•     Любіть свою дитину, незважаючи ні на що!

Рекомендації для батьків

-          Забезпечити фізичну безпеку – не залишати дитину без нагляду;

-          Підтримуйте сімейний розклад дитини;

-          Слідкуйте за дитиною: Будьте послідовним, Усно визначайте свої опікування та межі дозволеного, Давайте настанови, а не покарання, Приділяйте дитині свій час і увагу, Беріть участь вжитті дитини: ігри, шкільні заходи, Залучайте дітей до своїх заходів;

-          Заохочення і підтримка: Заохочуйте дітей займатися тим, чим їм цікаво, Будьте позитивними, Навчайте їх необхідних навичок, Якщо дитини вас дратує, скажіть їй свої відчуття від першої особи «Мені важко коли хтось заважає», Довіряйте дітям, Визнавайте право її на особисте життя, Поважайте почуття інших батьків, Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці.

 

Пам'ятка для батьків

 

У спілкуванні зі своїми дітьми: 

-          Радійте вашому синові, доньці.

-          Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.

-          У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.

-          Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терплячими.

-          Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?». 

-          Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.

-          Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини. 

-          Частіше хваліть дитину.

-          Заохочуйте ігри з іншими дітьми.

-          Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.

-          Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.

-          Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо). 

-          Не втрачайте почуття гумору. 

-      Грайте з дитиною в різні ігри.

-          Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.

-          Частіше спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини. 

  

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

-          Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже. 

-          Не ставте забагато запитань.

-          Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

-          Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена. 

-          Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу. 

-          Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу. 

-     Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

 

Пам’ятаймо: діти вчаться тому, чому їх вчать

ØЯкщо діти живуть з критикою, вони вчаться осуджувати

Якщо діти живуть з ворожістю, вони вчаться битися.

Ø Якщо діти живуть зі страхом, вони вчаться боятися.

Якщо діти живуть у жалості, вони вчаться жаліти себе.

Ø Якщо діти живуть з насміхом, вони вчаться бути боязкими.

Якщо діти живуть із заздрістю, вони вчаться зневірі.

Ø Якщо діти живуть із соромом, вони вчаться почуватися винними.

Якщо діти живуть із заохоченням, вони вчаться терпінню.

Ø Якщо діти живуть із похвалою, вони вчаться вдячності. 

Якщо діти живуть з визнанням, вони вчаться любити.

Ø Якщо діти живуть зі схваленням, вони вчаться любити себе.

Якщо діти живуть у розумінні, вони вчаться цілеспрямованості.

Ø Якщо дітей вчать ділитися, вони вчаться бути щедрими.

Якщо діти живуть у чесності, вони вчаться бути правдивими.

Ø Якщо          діти   живуть        у        справедливості,   вони вчаться     бути справедливими.

       ØЯкщо діти живуть у добрі та ввічливості, вони вчаться поважати.

Ø Якщо діти живуть у безпеці, вони вчаться вірити в себе й довіряти тим, хто поруч з ними.

       Ø Якщо діти живуть у дружелюбності, вони вчаться розуміти, що світ – прекрасний.

Попередження домашнього насильства

 

Національна "гаряча лінія" із попередження домашнього насильства —

 це цілодобова, анонімна та конфіденційна гаряча лінія, яка надає інформаційні, юридичні, психологічні та соціальні консультації постраждалим від домашнього та гендерно зумовленого насильства.

Телефонуйте 116 123 або 0 800 500 335. 

Урядова “гаряча лінія” 1545

Працює цілодобово. Дзвінки з мережі фіксованого зв’язку
Укртелекому, телефонів мобільних операторів Київстар, Vodafone Україна, Лайфселл для заявників безкоштовні.

1539 – “Гаряча лінія” із соціальних питань

Працює цілодобово. Дзвінки з мережі фіксованого зв’язку
Укртелекому, телефонів мобільних операторів Київстар, Vodafone Україна, Лайфселл для заявників безкоштовні.

Обробка персональних даних

Якщо у вас є зауваження або пропозиції щодо роботи сайту, будь ласка, напишіть нам: support@ukc.gov.ua

Урядова “гаряча лінія” +38 (044) 284-19-15

Працює цілодобово. Для громадян України, які перебувають за кордоном. Оплата за тарифами відповідного оператора зв’язку

Гаряча лінія для громадян з порушенням слуху:

Зателефонувати зараз
Урядова “гаряча лінія” 1545 (webcall)
Пн-Чт 9:00 – 18:00, Пт 9:00 – 16:45

 У Кременчуці працює центр соціально-психологічної допомоги тих, хто постраждав від домашнього насильства

Він знаходиться на вул. Героїв Крут, буд. 5

У Кременчуці працює денний центр соціально-психологічної допомоги людям, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі. Як повідомляє пресслужба мерії, він діє у рамках реалізації проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» за сприяння Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA).

Це доступний та безпечний простір, де у комфортних умовах постраждала людина може отримати комплексну безоплатну допомогу:

·         консультування психолога та соціального працівника;

·         первинну правову допомогу;

·         інформування про послуги інших організацій та установ, що працюють у сфері запобігання та протидії насильству;

·         послугу соціального супроводу, яка направлена на подолання або мінімізацію наслідків домашнього та/або насильства за ознакою статі;

·         участь у групових та індивідуальних заняттях для дорослих і дітей, групах самодопомоги.

Якщо ви зазнали будь-якого з видів насильства або розумієте, що існує загроза його скоєння, пам’ятайте, що найголовніше правило – не мовчати!

Графік роботи:

·         понеділок-четвер – з 8.00 до 17.15;

·         п’ятниця – з 8.00 до 16.00.

Адреса: м. Кременчук, вул. Героїв Крут, буд. 5. Контактний телефон: 068-548-76-11, 050-661-74-11.

 

Якщо Ви зіштовхнулися з насильством
(фізичним, сексуальним, психологічним чи економічним) –
зверніться по допомогу!

Якщо Ви опинилися в ситуації домашнього насильства

 або стали його свідком ‒ телефонуйте:

«Гарячі лінії» | телефони довіри

Поліція, екстрений номер виклику поліції (повідомити про злочин чи правопорушення)	102
Гаряча лінія Національної поліції України	0-800-500-202
Гаряча лінія патрульної поліції	(044) 287-82-82
Урядова гаряча лінія	15-45
Національна гаряча лінія з протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству	15-47 (з мобільного чи стаціонарного телефону)
Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації   Короткий номер з мобільного	0-800-500-335 (безкоштовно зі стаціонарного або мобільного телефонів, вуличних таксофонів в м. Києві) 116-123 (цілодобово, безкоштовно, анонімно та конфіденційно)
Національна дитяча «гаряча лінія»	0-800-500-225 (безкоштовно зі стаціонарного телефону, анонімно та конфіденційно) 116-111 (з мобільного телефону) (пн ‒ пт з 12.00 до 20.00, сб з 12.00 до 16.00)
Інформаційна лінія центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги	0-800-213-103 (цілодобово)
Інформаційно-довідкова служба МВС	(044) 256-03-33
Київський міський телефон довіри й протидії насильству	15-00 або (044)-272-15-00 (цілодобово)

Якщо Ви стали свідком жорстокого поводження з дітьми або Ваша дитина потерпає від домашнього насильства – телефонуйте:

Національна дитяча «гаряча лінія»   Короткий номер з мобільного	0-800-500-225 (безкоштовно зі стаціонарних, мобільних телефонів) 116-111
Служба розшуку дітей	116-000 (у разі зникнення дитини)