Насильство у сім'ї. Пам'ятка для вчителів

 

Рекомендації щодо попередження та протидії насильств у сім’ї

Вчителю необхідно пам’ятати

 

–                    Жоден сигнал щодо насильства в сім’ї не можна сприймати легковажно, навіть якщо він надходить від дитини.

–                    Кожне втручання має індивідуальний характер. Ні  в якому разі не можна переносити на конкретний випадок висновки, зроблені вами або вашими колегами у схожій, на вашу думку, ситуації сімейного насильства.

–                    При спілкуванні з постраждалими необхідно враховувати, що діти перебувають зазвичай у стані сильного емоційного збудження (або пригніченості) внаслідок пережитої загрози та психічного перенапруження.

–                    Спосіб ведення розмови має сприяти заспокоєнню та підтримці постраждалих.

–                    Дитина зазвичай не здатна оцінити ситуацію і рідко називає пережите саме насильством.

–                    Кривдник дуже часто видає себе за спокійну, врівноважену людину, яка не розуміє, чого від неї хоче вчитель. Зовнішньо це виглядає досить вигідно.

–                    Винуватець часто покладає відповідальність за скоєне на жертву, мовляв, сама напросилася, довго дошкуляла йому, і він (вона) в якийсь момент просто втратив контроль, не стримався(-лась).

–                    Винуватець обіцяє зробити все, що тільки побажають члени сім’ї та шкільні фахівці, аби тільки останні відмовилися від втручання.

Рекомендації психологам у разі першої допомоги жертвам домашнього насилля:

-          Не кидайтеся відразу обіймати потерпілого. Візьміть його за руку або покладіть свою руку йому на плече. Якщо побачите, що це людині неприємно, уникайте тілесного контакту.

-          Не вирішуйте за потерпілого, що йому зараз необхідно (він повинен відчувати, що не втратив контролю над реальністю).

-          Не розпитуйте потерпілого про подробиці того, що сталося. Ні в якому разі не звинувачуйте його в тому, що сталося.

-          Дайте потерпілому зрозуміти, що він може розраховувати на вашу підтримку.

-          Якщо потерпілий починає розповідати про те, що сталося, спонукайте говорити не стільки про конкретні деталі, скільки про емоції, пов'язані з подією. Домагайтеся, щоб він говорив: «Це не моя провина, винен насильник»; «Було зроблено усе можливе в таких обставинах».

-          Якщо потерпілий вирішив звернутися в міліцію, йдіть туди разом. При оформленні заяви, з'ясуванні прикмет злочинців він знову в подробицях переживе жахливу ситуацію. Йому буде потрібна ваша підтримка.

-          При консультуванні жертв сексуального насильства необхідно домагатися наступних цілей .

-          Забезпечити можливо повніше і безумовне прийняття себе.

-          Сприяти підвищенню самооцінки.

-          Допомогти скласти конкретний план поведінки в обставинах, пов'язаних з насильством (інформація про міліцію, правоохоронні органи, медичні процедури).

-          Допомогти визначити основні проблеми.

-          Допомогти мобілізувати системи підтримки особи.

-          Допомогти усвідомити серйозність того, що сталося.

-          Допомогти усвідомити необхідність згаяти час на одужання.

-          Виявити і зміцнити сильні сторони особи клієнта.

 

 

Особливості поведінки батьків або осіб, що їх замінюють, яких запідозрюють у жорстокості по відношенню до дитини

 

-                      Суперечливі, плутані пояснення причин травм у дитини і небажання внести ясність в подію.

-                      Небажання, пізнє звернення по медичну допомогу або ініціатива звернення по допомогу виходить від сторонньої особи.

-                      Звинувачення в травмах самої дитини.

-                      Неадекватність реакції батьків на тяжкість ушкодження, прагнення до її перебільшення або зменшення.

-                      Відсутність стурбованості за долю дитини.

-                      неувага, відсутність ласки і емоційної підтримки в поводженні з дитиною.

-                      Стурбованість власними проблемами, що не відносяться до здоров'я дитини.

-                      Оповідання про те, як їх карали в дитинстві.

-                      Ознаки психічних розладів в поведінці або прояв патологічних рис вдачі (агресивність, збудження, неадекватність і ін. ).