27 жовтня ми відзначаємо День української писемності та мови. Від написів на стінах Софії Київської до SMS повідомлень, надісланих воїнами з передової – українська мова завжди була з нашим народом. Вона звучить у молитвах і колискових, у поезії й на полі бою. Вона – жива, бо живе в серці кожного, хто називає себе українцем.
Москва століттями намагалася знищити українську мову. Від Валуєвського циркуляра і Емського указу – до радянських заборон і русифікації. Вони палили книжки, арештовували письменників, убивали вчителів. І тепер, у XXI столітті, вони продовжують ту саму політику – переслідують людей за українське слово, бомблять дитячі садки, школи й університети. Це не випадковість. Це – послідовна війна проти нашої ідентичності. Це – геноцид українського народу.
Українська мова – не просто засіб спілкування. Це – наше коріння, наша пам’ять, наша сила. Вона – доказ того, що ми є і будемо. Кожне українське слово сьогодні – це акт спротиву. І це маленький крок до перемоги.
Немає коментарів:
Дописати коментар